Регистрация
Статистика
Обратная связь

Главная
Стихи
Проза
Фото
Фотоклуб
Очерки
Изба-читальня
Взгляд
Проза
Обо мне
Форум
Ссылки
Для связи
Поиск по сайту
Вход на сайт
Новое на форуме
{forum}
Опрос на сайте
Календарь
«    Июнь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Календарь

Реклама
» » МІЖ МОРОКОМ І СОНЦЕМ
ИНФОРМАЦИЯ И РЕКЛАМА
Дорогие друзья!

Спасибо всем, кто присоединился к нашему клубу. Благодаря Вам на страницах сайта появились произведения новых авторов.
Хочется, чтобы наш круг стал еще шире, а значит и интереснее для всех участников,
желанных гостей нашего клуба.
На сайте появился новый фотораздел. Размещайте свои фотографии.
Присылайте свои предложения по улучшению работы клуба.
Не забывайте оставлять комментарии.
До встречи.
Ваша Полина Овчинникова.
МІЖ МОРОКОМ І СОНЦЕМ Очерки


МІЖ МОРОКОМ І СОНЦЕМ


Клавдія Гройс, тендітна дівчина із щирим серцем і дужою волею - моя подруга. Вона - переселенка з Чорнобилю, який назавжди запам'ятала квітучим і життєрадісним, мов сон,що обірвався зненацька болем та безнадійністю. Чорнобиль отой мальовничий живе у її творах - картинах, які оспівують всього один краєвид – саме той, що вміщувався у рамки вікон просторої квартири, нині полишеної хазяями через трагедію. І все ж таки краєвид у Клавиних картинах завжди різний, бо мінялися пори року, дні і ночі, але одне залишалося незмінним: тяжка хвороба, що прикувала художницю до ліжка ще з раннього дитинства. А за вікном були то літо, то осінь, то зима, але нарешті наставала й гомінка весела весна, і з нею оживали у серці надії, поверталися сили, а водночас з'являлися й нові твори, в яких її трепетна душа оспівувала поезію життя.
Її улюблений поет - Марина Цвєтаєва, яка, між іншим, стверджувала у своїй безмірності рокові зв'язки між життям людей і дерев. В її поезії дерева - то духовний світ, а люди, вони є повторенням долі дерев, беруть від них життєву наснагу: " Каким наитием, какими истинами, о чем шумите вы, разливы лиственные? Какой неистовой Сивиллы таинствами - о чем шумите вы, о чем - беспамятствуете? Что в вашем веянии? Но, знаю, лечите обиду времени прохладой вечности..."
Якось під час телефонної розмови я розповіла своїй подрузі про два дерева, що я раптом помітила - немов відкрила для себе - крізь вікно кімнати на другому поверсі обласного радіо, де працюю.Через дорогу я й побачила чудернацьку суміш двох пір року: одна акація стояла у жовтому листі, а поруч прихилилось молоденьке дерево, мов донька до матері, і буяло білим нареченним цвітом в обіймах старих гілок. То було пізньої осені, а через деякий час я знову побувала у Клави. На стіні її кімнати висіло чудо, відтворене її рукою, викохане її творчою уявою, два образи - сивої матері та квітучої доньки, два вічних символи осені і весни!
- Розумієш, з тих пір, як ти мені розповіла про оту картину через вікно, мене теж не полишала ця тема - прощання, ніжність між матір'ю і донькою, коли одна вже в'яне, а інша лиш починає жити. Їх трагедія саме в такому прощанні, коли почуття обох у розквіті.Та й взагалі я давно думала, що долі людини і дерева міцно пов'язані. Ось поглянь на ці гілки: їх переплетіння так нагадують рухи людських рук, їхню пластику! Ще й до того, як у мене вийшов оцей малюнок, я постійно зверталася до пластики, бо дуже хотіла розкрити цю тему, навіть співставляла її з темою «птахи – люди». Адже ж і між ними так багато спільного – наприклад схожість рухів, образів. Коли ти в людині бачиш птаха і навпаки…
Проте як складно відтворити те, що бачиться в уяві! Знову ж таки працювати над цим треба. Я й над цим малюнком довго билася, все не виходило. Один, другий, третій варіант... Малювала і не сприймала. Це приблизно як вірші, що зріють рядок за рядком, але ти не можеш їх передати, тому що ніяк не знайдеш форми. І раптом в якийсь момент ти знаходиш оту композицію, до якої прагнеш - тоді почуття виливаються в неї зразу ж. Знаєш, мені здалося навіть, що я бачу саме ті дерева, про які ти мені говорила!
Пам’ятаєш, у Аріадни Ефрон, дочки Цвєтаєвої, є такі рядки:"Корни сплелись, ветви сплелись. Лес любви". Усього два рядки, а скільки сказано!

Мені ж тоді на думку спали вірші Оксани Пахльовської:

Знов пада сніг, і знову розтає,
І світ навкруг і мудрий і безумний.
Нехай нам трудно і нехай нам сумно,
Є ця весна, і ми на світі є.
Хай наша юність плаче горілиць,
Нехай їй досвід буде оборонцем,
А ми з тобою тільки двоє птиць,
Котрі летять між мороком і сонцем...


(Початок дев’яностих років минулого століття)


Полина Овчинникова
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Обсудить на форуме


Другие новости по теме:

  • Мені – болить!
  • Весняне
  • Оповідання "Ракові шийки"
  • Оповідання "Груша"
  • Оповідання "Ножиці"


  • #1 написал: BasssTa (10 декабря 2008 22:55)
    Друзья, я вам благодарна
    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
    Фотоклуб
    израильский культурный центр

    подробнее...
    Скачать (32 кб)
    170x171 тип Jpeg
    Дата: 2013-03-27 07:59:41
    Автор: симосэ
    Комментариев: 0
    Просмотров: 212
    Рейтинг: 0



    подробнее...
    Скачать (636 кб)
    1600x1200 тип Jpeg
    Дата: 2010-04-03 17:21:48
    Категория: Природа
    Автор: ALENA
    Комментариев: 0
    Просмотров: 1317
    Рейтинг: 1

    Реклама
    Самое читаемое

    Архив новостей
    Май 2018 (2)
    Апрель 2018 (10)
    Март 2018 (5)
    Декабрь 2017 (7)
    Ноябрь 2017 (2)
    Сентябрь 2017 (4)

    Друзья сайта
    Литературный портал Планета Писателя: проза, поэзия, статьи, конкурсы, форум, чат
    Творчество и общение интересных людей

    Арт-рейтинг

    Союз образовательных сайтов
    Главная страница | Регистрация | Добавить новость | Новое на сайте | Статистика Яндекс цитирования Полина Овчинникова на сервере Проза.ру Полина Овчинникова на сервере Стихи.ру
    LitPoisk.Ru: русский литературный поиск
    Copyright © 2007. polika.ru All Rights Reserved