 |
Автор: Людмила Куликова
Навчи мене мрiяти –
Не бачу й промiння
У цьому життi – все марно!
Бажанням навчи.
Ще, мабуть, знайдеться
Людина –
Їй, станеться, серце вiддам.
Пiсням та вiршам,
Що колись
У дитинствi
Ти знав –
Благаю, навчи!
Ти кинув мене –
I зв´язав мої крила.
Все згасло.
Нема вже нiчого.
Сама!
Та тiльки мiй голос
Бринить,
Мов вiтра восiннього
Струн позiхання... |
 |
