Регистрация
Статистика
Обратная связь

Главная
Стихи
Проза
Фото
Фотоклуб
Очерки
Изба-читальня
Взгляд
Проза
Обо мне
Форум
Ссылки
Для связи
Поиск по сайту
Вход на сайт
Новое на форуме
{forum}
Опрос на сайте
Календарь
«    Март 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Календарь

Реклама
» » Оповідання "Груша"
ИНФОРМАЦИЯ И РЕКЛАМА
Дорогие друзья!

Спасибо всем, кто присоединился к нашему клубу. Благодаря Вам на страницах сайта появились произведения новых авторов.
Хочется, чтобы наш круг стал еще шире, а значит и интереснее для всех участников,
желанных гостей нашего клуба.
На сайте появился новый фотораздел. Размещайте свои фотографии.
Присылайте свои предложения по улучшению работы клуба.
Не забывайте оставлять комментарии.
До встречи.
Ваша Полина Овчинникова.
Оповідання "Груша" Проза


Груша


Із добірки оповідань «Перша сторінка»


Федя визирнув із-за кущів зненацька. Я саме сиділа на високому порозі нашої хати, на його найвищому щабельці і розмірковувала собі, скільки ж мені ще треба рости, аби ноги діставали хоча б до третього зверху. Виходило, що коли мені зараз вже п’ять, а я досягаю другого, навіть ноги в колінах підгинаються, то не так вже й довго!
Він присів поруч і розтягнув свої довжелезні патики аж донизу. Ого!
- Ти в якому класі? – причепилась до нього я.
- Та вже в четвертому, - недбало кинув мені Федя і сплюнув через плече. Я глянула, куди втрапила його слина і полегшено зітхнула: не на поріг! А то нянька знову братиме мене за шкірку і повчатиме, куди треба плюватися, щоб вона не мила оцей цемент після таких бруднуль.
У Феді з кишені стирчав тонкий хвостик. Я потягнула його на себе, але він відвів мою руку і сам витягнув з кишені велику грушу. Показав. І сховав назад. Оце груша так груша! Мабуть, очі в мене стали дуже великими, бо Федя вирішив похвалитися йще.
- Та… Що та груша! У мене є дещо, від чого ти впадеш на місці!
Падати я не хотіла, але побачити – дуже кортіло. Невже щось іще незвичайніше, аніж оця здоровецька груша? У шкільному садочку таких не було, навіть у тьоті Мані і дяді Васі я таких не їла. Я повідомила про це Федю, маючи на думці, що він поділиться. Але йому конче хотілося мене здивувати іще більше. Він дістав із другої кишені ножик – справжній складний перочинний ножик, мрію всякого!
- Ось, диви. Дядько подарував. Я зараз розріжу її рівнесенько пополам: тобі і мені. – Федя клацнув, і ножик розкрився. Яке блискуче лезо!
Та все одно він мене не приголомшив. Мене не вабили залізяки, навіть перочинні. Ліпше груша, подумала я і стала чекати, поки він набавиться отим ножиком і вернеться до груші. Але Федя так захопився своїм подарунком, що геть зовсім забувся за мене. Він так довго клацав і клацав, то ховаючи, то випростовуючи лезо, що я занудьгувала. Пообіцяв поділитися, а сам не поспішає! Кишеня ж із грушею була від мене неблизько - навкіс. Недовго думаючи, я стрімко нахилилася в бік груші – і напоролася на ножика, який потрапив мені якраз у живіт!
Далі я вже не пам’ятаю, як усе було. Казали батьки, що був переполох. Що наші гулянські медики – фельдшер Андрій Андрійович і медсестра тьотя Віра – зашивали мені на столі учительської той надріз – якраз на рівні печінки. Дякувати богові, все обійшлося на рівні сільської медицини, навіть до району мене не відтарабанили на підводі.
І хоч я після цієї пригоди і піднялась в очах своїх товаришів, які не мали таких бойових поранень, але ще більше незлюбила усілякі металеві цяцьки. Шкода було тільки груші, яку, мабуть, так ніхто і не з’їв. Бо Федю після тієї «поножовщини» довго шукали – втік у ліс, винуватий без вини. А я все життя його згадую. Особливо, коли хтось із лікарів поцікавиться: а це у вас що за шрам? - Від груші, всміхаюся…

Поліна Овчинникова
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Обсудить на форуме


Другие новости по теме:

  • Мені – болить!
  • МІЖ МОРОКОМ І СОНЦЕМ
  • Оповідання "Ракові шийки"
  • Оповідання "Ножиці"
  • Оповідання "Реакція"


  • #1 написал: Марк (28 августа 2008 14:24)
    гарно
    Добавление комментария
    Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
    Вопрос:
    Висит груша, нельзя скушать
    Ответ:*
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить, если не виден код



    Фотоклуб
    Пэсах

    подробнее...
    Скачать (322 кб)
    1024x768 тип Jpeg

    Праздник ПЕСАХ празднуют в память исхода из Египта после 210 лет нахождения в Египте, из которых 87 лет бедности и 30 лет рабства. ПЕСАХ отмечают в месяце НИСАН — с 15 по 25 число.


    Дата: 2013-03-27 07:55:54
    Автор: симосэ
    Комментариев: 0
    Просмотров: 185
    Рейтинг: 0



    подробнее...
    Скачать (1106 кб)
    1200x1600 тип Jpeg
    Дата: 2010-07-10 23:33:51
    Автор: ALENA
    Комментариев: 0
    Просмотров: 1254
    Рейтинг: 1

    Реклама
    Самое читаемое
  • Вызов
  • Каким красивым был самообман
  • Ей
  • Воришка
  • Притча
  • Такие ровные круги

  • Архив новостей
    Март 2024 (6)
    Июнь 2023 (4)
    Сентябрь 2022 (1)
    Август 2022 (1)
    Июль 2022 (1)
    Июнь 2022 (1)

    Друзья сайта
    Литературный портал Планета Писателя: проза, поэзия, статьи, конкурсы, форум, чат
    Главная страница | Регистрация | Добавить новость | Новое на сайте | Статистика Яндекс цитирования Полина Овчинникова на сервере Проза.ру Полина Овчинникова на сервере Стихи.ру Copyright © 2007. polika.ru All Rights Reserved