Регистрация
Статистика
Обратная связь

Главная
Стихи
Проза
Фото
Фотоклуб
Очерки
Изба-читальня
Взгляд
Проза
Обо мне
Форум
Ссылки
Для связи
Поиск по сайту
Вход на сайт
Новое на форуме
{forum}
Опрос на сайте
Календарь
«    Март 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Календарь

Реклама
» » Оповідання "Реакція"
ИНФОРМАЦИЯ И РЕКЛАМА
Дорогие друзья!

Спасибо всем, кто присоединился к нашему клубу. Благодаря Вам на страницах сайта появились произведения новых авторов.
Хочется, чтобы наш круг стал еще шире, а значит и интереснее для всех участников,
желанных гостей нашего клуба.
На сайте появился новый фотораздел. Размещайте свои фотографии.
Присылайте свои предложения по улучшению работы клуба.
Не забывайте оставлять комментарии.
До встречи.
Ваша Полина Овчинникова.
Оповідання "Реакція" Проза


Реакція


Із добірки оповідань «Перша сторінка»


- Баба Текля вмерла, баба Текля…. – пішло по селу. Всі – бігом до тьоті Дуні і дядька Василя. Тут вже й фельдшер, щоб справку дати, що нежива. Людей збіглося! І ми, дітвора, теж тут. Бо без нас на селі не обходиться жодне весілля і жоден похорон. Нам і страшно, і подивитися хочеться на того мерця… А як усі голосять, то ми – найголосніше, так боїмося чогось, а чого – самі того не знаємо. А фельдшер, він знає про людину все. Ось і зараз – бере та й каже:
- Я не можу вам дати такої справки, бо вона не покійниця. Вона дихає.
Отакої! Ми не зрозуміли. Навіть дорослі – теж вилупилися на Андрія Андрійовича і завмерли.
- То ж як це – дихає? – збентежено допитується до лікаря тьотя Дуня. – Вона вже три дні лежить, не встає, не ворушиться, не їсть, не п’є. Та й холодна яка!
- А вона впала в летаргію, - спокійно пояснює фельдшер.
- Вона нікуди не падала, Андрію Андрійовичу, - підскочив до тіла зять.- Як лягла, так і лежить уже. Й ми її не чіпали, все думали, що встане, бо ніби навіть хрипіла спочатку…
- Ви мене неправильно зрозуміли, - фельдшер робить іще одну спробу розтлумачити народу ситуацію.- Летаргія – це сон. Довгий сон, а не смерть. І ваша бабуся ще може встати і відчути себе живою-здоровою. Це вона ніби захворіла, але не потребує зараз ні ліків, ні їжі, аж доки не прокинеться. Рідкісний випадок в медицині, - значуще додав він.
Всі недовірливо слухали, а потім стали розходитися по домівках, бо коли вже похорону не відбудеться, то й обід готувати не треба – всі жінки завжди допомагали під час таких подій.
Нове слово «летаргія» приголомшило. Цілими днями сільська «пошта» ОБС – тобто «одна баба сказала» повідомляла:
- Ще не ворушиться! А дихає зовсім нечутно, хоча фельдшер каже, ніби пульс є.
На селі обговорювали всі подробиці, почуті і перекручені, з непремінними добавками «від себе», бо такої цікавої події у нас ще не було! Тепер у медицині кумекали геть усі: летаргія, пульс, реакція… Ці слова повторювалися й повторювалися безліч разів. Дорослі заходили час від часу провідати бабу Теклю, яка дійсно вже відлежала на топчанчику з весни, а йшов серпень, і ще не подавала ніяких ознак життя. Ми теж не пасли задніх, і щоразу появлялися, щоб дізнатися, чи не трапилося іще щось з дивовижною бабцею. Спостерігаючи за фельдшером, який раз у раз відвідував хвору, ми вивчали всі його рухи, знали напам’ять усе що він каже про бабцю. А особливо нам подобалося дивитися, як він перевіряє «реакцію». Вона зовсім не реагувала на дотик до свого тіла! А – жива… Це було дуже дивно. То ж ми вирішили допомогти фельдшеру. Ми радилися між собою, як це так перевірити, і додумалися, що коли бабу полоскотати травинкою у ніздрях, то цього вона, мабуть, ніяк не витримає! Цього ніхто не витримує, ні я, ні Тетянка, ні Вірочка.
І ось ми повмивалися, причепурилися і з’явилися гуртом у дворі тьоті Дуні з тим, щоб вона спокійно займался своїми справами, а ми посидимо тут, коло баби Теклі… «Які чемні дівчатка», - мабуть, подумала про нас тьотя Дуня, бо взяла сапку і пішла на город, добивати бур’яни.
Ми ж швиденько насмикали трави. Відібрали стебельце. Вірочка взялася за процедуру першою. Коли вона обережно просунула травинку у бабцін ніс, ми завмерли і навіть не дихали, так нам було боязко від нашої сміливості!
Але бабця навіть не здригнулася! «Нема реакції, - прошепотіла Тетянка. А дай, лишень, я!» І вона вихопила у Вірочки стебло. Намірилася, просунула поглибше… Та раптом бабця прокинеться… Знову не дихаємо, а Тетянка ворушить травинку та ворушить. Мамочко! У баби Теклі відкрилося око, а з нього виповзла велика крапля – сльоза, та й впала на пілку, якою була вкрита її постіль!
Ми – бігцем звітділя, через рипу, на дорогу – і до посадки нагору! Боже ж мій, що ж то ми накоїли! Ми тряслися так, що, мабуть, навіть кущам і деревам було моторошно. Так ось яка вона, «реакція»!
Той випадок став нашою великою таємницею, про яку ми заріклися розповідати ні мамам, ні подружкам, ні нашому вченому фельдшеру. Ще б пак! У нього ж не виходило «реакції»…

Поліна Овчинникова
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Обсудить на форуме


Другие новости по теме:

  • Мені – болить!
  • МІЖ МОРОКОМ І СОНЦЕМ
  • Оповідання "Ракові шийки"
  • Оповідання "Груша"
  • Оповідання "Ножиці"


  • #1 написал: Narmed (3 апреля 2008 16:24)
    Гарне оповідання... Зі смаком...
    Добавление комментария
    Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
    Вопрос:
    Висит груша, нельзя скушать
    Ответ:*
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить, если не виден код



    Фотоклуб
    Аисты

    подробнее...
    Скачать (1035 кб)
    1134x1752 тип Jpeg
    Дата: 2010-02-26 19:38:23
    Автор: admin
    Комментариев: 0
    Просмотров: 1308
    Рейтинг: 0

    АИСТЫ

    подробнее...
    Скачать (538 кб)
    1600x1200 тип Jpeg

    БЕЛАРУСЬ, МИНСКАЯ ОБЛ., МОЛОДЕЧНЕНСКИЙ Р-Н, Д.ГРУЗДОВО. УРА!!!! ОНИ ПРИЛЕТЕЛИ!!!


    Дата: 2010-04-03 17:12:06
    Категория: Природа
    Автор: ALENA
    Комментариев: 0
    Просмотров: 1377
    Рейтинг: 0

    Реклама
    Самое читаемое
  • Вызов
  • Каким красивым был самообман
  • Ей
  • Притча
  • Воришка
  • Такие ровные круги

  • Архив новостей
    Март 2024 (6)
    Июнь 2023 (4)
    Сентябрь 2022 (1)
    Август 2022 (1)
    Июль 2022 (1)
    Июнь 2022 (1)

    Друзья сайта
    Литературный портал Планета Писателя: проза, поэзия, статьи, конкурсы, форум, чат
    Главная страница | Регистрация | Добавить новость | Новое на сайте | Статистика Яндекс цитирования Полина Овчинникова на сервере Проза.ру Полина Овчинникова на сервере Стихи.ру Copyright © 2007. polika.ru All Rights Reserved